Цей документ складений на основі думок та інсайтів, які були озвучені під час діалогів з бізнес спільнотою CEO club та інтерв’ю з представниками бізнесу, що проводилися в рамках проекту НАЗК “Візія майбутнього”. Мета - відрефлексувати проблеми у вpаємодії між бізнесом, державою та громадянами протягом останніх 30 років та сформулювати ключові “больові точки”
1. Відсутність верховенства права
Верховенство права є базою для демократичної та успішної країни. Економічний розвиток неможливий без верховенства права. За 30 років Україна не змогла побудувати верховенство права - судова та правоохоронна системи в більшості існують самі для себе; вони не захищають права громадян та бізнесу, а використовують владні повноваження для особистих інтересів.
2. Відсутність сталого і відкритого діалогу між владою і бізнесом
Представники влади в переважній більшості не вміють слухати та не намагаються цьому навчитися. В більшості, на майданчиках, де є можливий обмін думками між владою та бізнесом, влада приїжджає, доповідає і йде, не залишаючи місця для зворотного зв’язку і не використовуючи можливість почути інші зацікавлені сторони. Без готовності слухати і чути адекватна взаємодія між бізнесом і державою неможлива.
3. Недостатня суб'єктність бізнесу
У нас досі превалюють радянські патерни. З одного боку, влада сприймає бізнес як об’єкт, з якого треба щось забрати, - як ресурс, а не партнера. Влада зробила все, щоб суспільство сприймало бізнес як ворогів. З іншого боку сам бізнес мало зробив, щоб виглядати як суб'єкт, а не об’єкт.
4. Існуюча політична система заточена на просування інтересів окремих людей
Політичні партії в Україні об’єднуються не навколо ідеї, а навколо лідерів. Жодній владі не вдалося уникнути впливу олігархів. Антимонопольний комітет, який покликати збалансувати вплив олігархів, фактично не працює і не виконує власної ролі. Це свідчення незрілості політичної системи і суспільства.
5. Корупція - занадто дорогий спосіб вирішення проблем
Корупція між державою та бізнесом це історія, яка часто була зручна для обох сторін. Держава “просила”, а бізнес “давав”. Бізнес вдавався до корупції, щоб спростити вирішення проблем або обійти певні обмеження, тобто підживлював систему. Разом з тим корупція фактично створює внутрішній податок на економічну систему. Відповідно, система розвивається повільно й не ефективно.
6. Корупція руйнує довіру та демотивує людей
Корупція руйнує довіру до влади і до країни в цілому. Це мало і далі матиме далекосяжні наслідки як з точки зору трансформації суспільства, так і співпраці з міжнародними партнерами. Надзвичайно важливо, щоб влада реагувала на кожен корупційний інцидент швидко, ефективно та достатньо жорстко. Кейси корупції мають “обнуляти” репутацію. А сама репутація має бути важливою для прийняття рішень щодо партнерства, працевлаштування, навчання тощо.
7. Відсутність чітко визначеної ролі держави в економіці
Держава втручається в економіку там, де б не мала і не втручається там, де мала б. В контексті відбудови України та підготовки до вступу в ЄС особливо знайти баланс між державою-арбітром та лібералізацією. Важливо пам’ятати, що якщо держава буде втручатися занадто сильно, люди повністю перекладають відповідальність на неї. Якщо не буде втручатися - система може сконати.
8. Розвиток економіки неможливий без доброчесного корпоративного управління
Доброчесне корпоративне управління є важливою частиною розбудови сильних і спроможних інституцій. Воно також є позитивним сигналом для іноземних партнерів та інвесторів, яке критично важливе для відбудови України та залучення приватних інвестицій. Держава має бути зацікавлена і всіляко підтримувати підзвітність та прозорість діяльності державних компаній.
9. Потрібно перестати сприймати неефективне функціонування держави як щось нормальне
В Україні досі широко розповсюджена думка, що неефективна, неадекватна держава, яка діє у власних інтересах є нормальним. Це наслідок радянської системи. першим кроком до трансформації держави є усвідомлення і публічна комунікація того, що погано працююча держава це не нормально. Держава має навчитися розуміти хто її клієнт та працювати на відповідного клієнта.
10. Пасивна політична та соціальна позиція бізнесу
На це є об’єктивні та суб’єктивні причини. Бізнес зайняв позицію, що він існує окремо, а держава - окремо - “Я не лізу в політику, а ви не чіпаєте мене. Хочете, щоб я платив якісь податки — ну, я буду щось платити”. Бізнес сприймав (та часто продовжує сприймати) владу як зло, від якого потрібно триматися подалі.
Перші реальні спроби почалися після 2014 року, з появою бізнес-асоціацій, діяльністю бізнес-активістів, що прагнуть правильними методами відстоювати свої інтереси та культуру цивілізованого лобіювання, якої раніше фактично не існувало. Почали з'являтися люди з бізнесу, які були готові йти на державну службу не для вирішення своїх питань чи проблем, а щоб покращити систему в цілому.
Сьогодні можна побачити, що почалося часткове “увласнення” держави - українська армія вже сприймається як “своя”, тоді як державний апарат - ні.
11. Відсутність запиту на професійну владу
Питання професійної влади ніколи не ставилося бізнесом на порядок денний. Враховуючи, що система підживлює сама себе, то в результаті не було сформовано і підходу до побудови професійного класу державних управлінців. Підготовка керівника державного сектору фактично лежить на самій людині. Важливо розуміти, що приватний та публічний сектор мають певні відмінності, особливо на стратегічному рівні, відповідно неможливо просто “скопіювати” практики.
12. Професійний та доброчесний апарат коштує грошей
Якщо не годувати власної армії, то будемо годувати армію іншої країни. Якщо ми як громадяни не годуємо наших державних службовців і чиновників, то будемо годувати чиновників іншої країни. В Україні державні службовці, керівники державних підприємств зазвичай отримують дуже високий дохід, але дуже низьку зарплату. І це підтримується системою. Політики ніколи не зможуть вийти з такою ініціативою, тому що неможливо пояснити бідним людям, що державні службовці мають мати нормальне забезпечення. разом з цим це перший крок до побудови професійного державного менеджменту. Тому завданням бізнесу та громадянського суспільства — почати цю дискусію. Таку дискусію можна подавати під приводом “скорочення доходів публічних службовців”. Ми прибираємо корупційну складову деяких груп публічних службовців і підвищуємо офіційну ЗП до притомного рівня. Таким чином, загалом сума грошей, що йде на оплату публічної служби - зменшується.
13. Патріотизм починається зі сплати податків
Однією з базових речей для бізнесу має бути сплата податків. Сплата податків це обов’язок, а не право. Але податки на сьогоднішній день адмініструються неефективно, відповідно наступним логічним кроком є контроль бізнесу за адмініструванням податків державою.
З іншого боку, в нашому суспільстві немає поваги до бізнесу за те, що він платить податки.
14. Питання не в розмірі податків, а в їх контролі
Зменшення податків, за які часто змагається бізнес, може бути не є настільки вигідним для самого бізнесу. Замість цього найпершим питання має бути контроль їх використання державою. Питання розмір податків має обговорюватися, але в будь-якому випадку одним з ключових моментів є їх адміністрування. Влада навряд може робити краще, але бізнес може контролювати і змушувати робити правильно.
15. Бізнес недостатньо об’єднувався між собою
На відміну від великого, середній та малий бізнес слабко об’єднуються між собою для відстоювання власних інтересів у публічному секторі. Часто переважав страх брати участь у політичному житті, надавалася перевага “не висовуватися”.
Бізнесу та громадянам важливо усвідомити наскільки важливо розвивати безособові організації для досягнення колективних цілей та відстоювання інтересів спільнот (такими організаціями можуть бути політичні партії, коаліції, суспільні організації, клуби, гуртки, галузеві асоціації тощо).
16. Саморегуляція - один зі способів підвищення прозорості і доброчесності сектора
В міру інтеграції в глобальний світ бізнес почав усвідомлювати необхідність змін у підходах до роботи. Ряд українських компаній свідомо стали “білими” та задали стандарт, який змінив ринок. Для бізнесу, який працює лише на внутрішній ринок часто немає мотивації працювати в “білу”, адже є розуміння, що кожне правило можна порушити. Разом з тим, якщо потрібен доступ на експорт, бізнес має відповідати правилам, які існують за межами цього світу.
Але не можна існувати у квантовому стані під час еволюційного процесу — або частка, або хвиля. Тобто ти не можеш бути частково “білим”, але при цьому давати хабарі чи фінансувати політичні проєкти. Бізнесу потрібно визначити свої цінності.
17. Дуже короткий горизонт планування у суспільстві і владі
Горизонт планування це в тому числі про дорослість та готовність брати на себе відповідальність. В більшості влада не має стратегічного довготермінового бачення, а обмежується коротким тактичним плануванням. Ця хиба притаманна всьому суспільству.
18. Сподівайся на краще, готуйся до найгіршого
Сподіватися на краще — це виявляти амбітний рівень мрій та постановки цілей. У нас переважна більшість людей і в бізнесі, і в державі дуже тримається за статус-кво. Національний історичний досвід показує, що статус-кво завжди є кращим, аніж намагання вийти на нові горизонти. Ця традиція, закладена самою історією, негативно впливає на те, які цілі ми собі ставимо, а які — держава. Разом з тим, потрібно вміти готуватися до гіршого. Якщо ти дійсно ставиш собі амбітні цілі, то змушений аналізувати нові нетривіальні ризики й мати резервні плани. Такої культури в нас немає: усі звикли жити за базовим сценарієм, звикли бачити світ “у коробочці”. Зміна цієї парадигми не лише на рівні держави — дуже важливе завдання.
19. Свобода слова - це базова цінність, яку потрібно захищати
Економічні й політичні свободи йдуть поруч та не можуть існувати одне без одного. Якщо бізнес буде намагатися розвивати виключно економічні свободи, але водночас не турбуватиметься про свободу слова, то зовсім скоро не стане й економічних свобод. Конкуренція олігархічних груп на медіа ринку не забезпечує свободу слова, адже вони використовують медіа у власних цілях. на сьогодні ні громадяни, ні бізнес не навчилися реалізовувати це право повною мірою.
20. Бізнес не зрозумів, хто має бути владою в Україні
Відповідно до Конституції владою в Україні є народ. Бізнес досі не здатен об’єднатися, щоб вплинути на носія влади. Недоброчесні представники влади об’єднуються в клани та системно відстоюють власні інтереси, впливаючи на народ. Бізнес намагається впливати на них, тоді яка варто шукати способи впливу на народ (тобто виборців).